Friday, 22 November 2019
УПЦ Київський Патріархат
   
Text Size

Отець Сергій Кирилюк: «Ми всі зараз травмовані»

 

Робота священиків з людьми, що потребують не тільки духовного очищення, а й фахового лікування, наданого відповідними спеціалістами, – справа тонка та вкрай важлива. Особливо у цей складний час змін, коли в країні війна, а тиск на свідомість людини негативною інформацією неабиякий. Адже не кожен із стражденних має сміливість самостійно звернутися по допомогу. Про те, як рятує віра людей з психічними розладами, кількарівневу фахову допомогу, поєднання діяльності ієрея та психіатра розповів отець Сергій Кирилюк, лікар-психіатр, керівник-координатор ”Консультативного центру кризових станів, психосоматичних розладів та депресій” при Львівсько-Сокальській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

- Отче, що було першим: лікар чи священик?

Лікар. Це професія, про яку я мріяв. До речі, я мав стати хірургом і в тому часі, як вчився, активно ходив на кафедру хірургії. Тобто я активно готувався бути хірургом, ходив на операції. Але в той же самий момент я відчув, що я зранку заходжу в операційну і вже після трьох операцій підряд я виходив о п’ятій годині і вже не відчував ні тіла, мені вже не хотілось ні говорити, ні слухати, нічого. І тому, коли прийшов час розподілу, я вирішив, що піду в психіатрію, вона мені ближче.

- Чому Ви надалі вирішили стати ще й священиком?

Річ у тім, що поступаючи в духовну семінарію, а у 2006 році я її закінчив, я це робив не для того, щоб бути священиком. А поступав вчитися, щоб якось систематизувати знання про Бога, знання про різні містичні феномени, тому що велике надто засилля інформації тієї в Інтернеті, різні статті в друкованих виданнях. Також з’ясувати: де є місце тілесної хвороби, де є місце духовної хвороби, де є місце душевної хвороби. Яка релігія сама вірна є: чи там римо-католики, чи греко-католики, чи православні. Яка відмінність між цими напрямками є, все це мене цікавило. Зрештою, семінарія дозволила мені систематизувати ті всі речі. Крім медичної освіти та богословської освіти я зараз закінчую своє навчання в інституті психоаналізу, це вже третя освіта. Я вже маю фах лікаря-психотерапевта, тобто і психіатр і психотерапевт одночасно, є напрямок «груповий психоаналіз» та «індивідуальний психоаналіз». І це такий сплав, сплав знань, скажімо так, дозволяє мені знайти до кожної людини свій підхід. Тому що не кожен хоче про Бога говорити, правда? Хтось матеріалістично підходить, треба вміти з тою людиною також поговорити.

- Хотілось би більше дізнатись про реабілітаційний центр. За чиєї ініціативи його створено?

Центр створений зі спільної ініціативи. Безпосередньо це – митрополита Львівського і Сокальського Димитрія з одного боку, з другого боку це є також частково моя ініціатива. Зважаючи на культуру і середовище, в якому живемо, дуже часто люди з психічними відхиленнями потрапляють на прийом до ворожок, до якихось знахарів, які викатують яйця, кажуть, що то пороблено, в результаті відтягуючи момент потрапляння до висококваліфікованого спеціаліста, до лікаря, який би міг чітко кваліфікувати стан, що є в тої людини, та не надаючи адекватної допомоги. Тому очевидно, що якась нормальна координація між первинним виявленням відхилення і маршрутизацією цієї людини по тому напрямку, який він потребує, мала би бути якось оформлена. Ідея цього центру є – маршрутизація людей, які потребують допомоги.

- За якими напрямками працює центр та як виглядає його робота на практиці?

Тут є три ланки. Первинна ланка – то є священик на парафії. Кожен священик, в принципі, знає своїх сталих парафіян. Він знаходить, бо йому розказують різні речі, якісь відхилення в людини первинні чи просто внаслідок звиклої застресованості нашої побутової. Цей священик може відразу на третинну ланку високоспеціалізовану відправити цю людину. Третинна ланка це є кілька лікарів-психіатрів, з них один я. Лікар-невропатолог є і, крім того, маємо декілька психотерапевтів, які можуть надати високоспеціалізовану допомогу як амбулаторно, тобто людина буде приїжджати, так і стаціонарно. І посеред ними, між першою і третьою ланкою, є ланка власне Кафедрального собору. Тобто зав’язка іде на такий певний перемикач. Ви розумієте, у нас в суспільстві є таке поняття, як стигматизація. Стигма то є латинський термін, це означає тавро, яким в Римській імперії таврували рабів – для того, щоб відрізнити від вільних громадян. І тому часто буває так, що парафіянин чи прихожанин не хоче йти зразу до лікаря-психіатра чи психотерапевта, це ж соромно! І соромно, і що там про мене сусіди подумають, що я там попав невідомо куди, і самому перед собою визнати соромно, що щось зі мною діється, я якийсь неадекватний. Тому частина тих людей потребуючих можуть приїхати в собор, в певні дні визначені. У нас, в структурі нашого центру, є ієрей Артемій Бабенюк, який є також начальник канцелярії і тоді вже він видзвонює або мене, або когось з інших. То ми на нейтральній території маємо першу зустріч, де можна, не травмуючи людину додатково стінами, надати якусь первинну допомогу і приблизно зорієнтуватись, що з нею. Чи потребує та людина тільки священика, чи духовного якогось спілкування чи психотерапевта або психіатра.

- Туди можна потрапити без цієї першої ланки? Людина не з парафії?

Телефони в інтернеті є. Можна подзвонити, вибрати до кого: там є чітко вказано, хто де працює, в якому місці надається яка допомога. Суто терапевтична більше надається на вулиці Ольги Бесараб, тому що стаціонарне відділення №2 Психоневрологічного диспансеру – воно психодинамічне, психотерапевтично орієнтоване. Якщо людина наважилася вже піти на первинну консультацію, то дуже часто їй пропонують госпіталізацію. А умови того відділення взагалі є унікальні: клініка створена по типу клініки психосоматичних розладів міста Ульм, Німеччина. В часі госпіталізації на місяць надається 10 психоаналітичних сесій півгодинних безкоштовно. Тобто людині не треба платити, а година психоаналітика в принципі дорого коштує, залежно від рангу та наукового ступеню ціни коливаються дуже шалено. Далі є групова психотерапія. Кожна стражденна людина, яка звертається, отримує 10 сесій півторагодинних – також безкоштовно. Додатково – бальнеологічна лікарня: внизу створено гідромасажні, водні процедури. Душ Шарко, циркулярний душ… Тобто пацієнти отримують комплексну допомогу. Плюс арт-терапевтично: це є піскотерапія згідно Карла Юнга, коли свої несвідомі речі можна відобразити на невеличкій ділянці простору. Це і малювання, і ліпка.

- Власне сам центр коли розпочав роботу? Чи багатьом людям вже допомогли?

В цьому році, на початку березня. Безпосередньо до мене звертаються доволі багато пацієнтів. Їх священики скеровують і це переважно ті, хто вже потребує лікування в умовах закритого стаціонару. Розлади поведінки та психіки. Точну статистику я не можу навести, бо ми маємо закон України про нерозголошення інформації про пацієнтів.

- Ви плануєте якось розширювати роботу центру, працювати за якимись іншими напрямками?

Маю ідею щодо підвищення освіти з психіатричних питань у священиків Львівсько-Сокальської єпархії у нас на кафедрі психіатрії та психотерапії – чотири семестри по три дні (перших два семестри – загальна психопатологія і введення у суть проблеми; наступних два – діагностика, клініка та лікування окремих психічних захворювань). По 4 академічні години у день (разом за рік 48 академічних годин, з них 12 годин – реальне спілкування з пацієнтами). Професор Фільц Олександр Орестович підтримує цю ідею. Зрозуміло, що навчання безкоштовне

- Чи більше людей почало звертатись по фахову допомогу з початком подій на Майдані?

Так, більше. Багато звертались, хто були учасниками на Майдані безпосередніми, тобто такі нативні майданівці звертались по допомогу. З гострими стресовими розладами, як пройшло трошки часу – то з посттравматичними стресовими розладами. Це в часі Майдану, а почалися АТО-операції й дуже багато АТО-бійців.

- Наскільки важко з бійцями? Адже далеко не всі з них визнають, що допомога потрібна. Як багато самостійних звернень?

Частина звертається самостійно, частина за скеруванням командирів та медиків. Працювати дійсно тяжко, тому що для стресових розладів і особливо після травматичних подій, що зараз відбуваються, ми всі зараз маємо травму. Є такі поняття, перше з них – це алекситимія, нерозуміння своїх власних переживань, нових, які виникли зараз, бо вони раніше не виникали, не було таких переживань. Нерозуміння власних емоцій і тому людині бракне вербального апарату, щоб пояснити. Людей буквально треба, як дітей, навчати: що те за емоція, що те за емоція. Щоб воно не трансформувалось там, припустимо, в агресію, що ми також часто бачимо з цими людьми. Друге що характерно для них – це алексифілія. Це означає, що людина розуміє емоції, які переживає, але не хоче про них говорити. Відсутність бажання говорити буквально. І тому докопатися до ядра переживань складно, потребує багато зусиль. Якщо говорити про психотерапевтичну допомогу, то єдина добра допомога – це є відтворення буквально покрокове психотравмуючої ситуації. Щоб людина відтворила в своїй розмові, де вона перебувала, коли їй вперше стало зле. Якщо вона відтворить і зрозуміє, в який момент їй стало погано, їй можна вже адекватно допомагати.

А є ще ж друга категорія, і вона значно більша, людей. які страждають стресовими розладами. Це так звані диванні майданівці та диванні АТО-бійці. Ті, хто дивляться телевізор, отримують не менший стрес і травми, ніж ті, хто беруть участь в реальних подіях. А з ними взагалі тяжко працювати, тому що відтворити покроково місце, де вони отримали травму, неможливо.

- Чи звертаються переселенці, адже їх досить багато є у Львові?

Так, з ними багато працює протоієрей Олексій Виноградов, також він з нашого центру. В нас є каплиця на території психоневрологічного диспансеру на Коціловського, 15а. Його дружина займається волонтерською працею: збирають одяг, ліки якісь необхідні. То він цим і займається, в основному, та ще декілька людей.

- Соціальне служіння – це моральний обов’язок чи власне бажання?

Кожен священик має відчувати межу власної некомпетентності. Це такий термін ближче до менеджменту. Тобто: от де є та межа, коли я за нею не можу більше нічого зробити. І це кожен сам для себе має з’ясувати. Є добрі священики, які можуть, наприклад, денно служити – добре це виходить, мають добру фізичну силу, мають поклик до такого служіння літургічного. Є люди серед священнослужителів, які мають дар бачення нечистих духів і можуть з благословення правлячого єпископа займатись вичиткою, читають особливі молитви. Добре слово допомагає не менше, так що кожен сам для себе має визначитись, для чого він покликаний. Я знав, в принципі, куди я іду – в психіатрію. Я це можу: і можу, і хочу. Мені це подобається, я якийсь внутрішній ресурс маю до того.

- Наскільки допомагає віра саме людям з душевними розладами?

Звичайно, віра допомагає. Безумовно. І я вам скажу, що моє літургічне служіння, що відбувається у третьому відділенні – звершую літургії, акафісти, молебні за здоров’я – має значення. Й сповідаються в мене бійці, немає невіруючих серед них. Ідуть на сповідь ті, хто десять-п’ятнадцять років не сповідались чи навіть жодного разу, хоча я знаю точно, що хрестили. Віра допомагає. У наших безпосередньо пацієнтів, які перебувають в третьому відділенні, з якими я спілкуюсь, ті, хто не ігнорує мою священичу частину, служіння, то легше їм перебігає, швидше вони виходять з тих станів. Депресія в глибині, то насправді: “Бога нема, а я нічого не можу, бо я ниций є”. Такі переживання.

Автор: Дзвенислава Федорчук

Церква.info
за матеріалами Відділу соціального служіння і благодійності

Наш банер

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Statistics

bigmir)net TOP 100

UKRHOSTING.com

Subscribe

Enter your email address:

Пошук

Соціальні мережі

facebookTwitteryoutube

МОЛИТВА

Патріарше розпорядження про молитву за Україну

Останні новини

У Дніпропетровській єпархії відкрито Call-center (Відео)
This publication is available only in Ukrainian or in Ukrainian and Russian19...

Пастирський візит у Львівську психіатричну лікарню
This publication is available only in Ukrainian or in Ukrainian and Russian16...

В Оратові освятили автомобіль для потреб армії
This publication is available only in Ukrainian or in Ukrainian and RussianНастоятель...

У Дніпропетровську відспівали 16-ох загиблих воїнів
This publication is available only in Ukrainian or in Ukrainian and Russian19...

Чергова допомога воїнам АТО від Дніпропетровської єпархії
This publication is available only in Ukrainian or in Ukrainian and Russian13...