Субота, 25 травня 2019
УПЦ Київський Патріархат
   
Текст

Отець Сергій Кирилюк: «Ми всі зараз травмовані»

 

Робота священиків з людьми, що потребують не тільки духовного очищення, а й фахового лікування, наданого відповідними спеціалістами, – справа тонка та вкрай важлива. Особливо у цей складний час змін, коли в країні війна, а тиск на свідомість людини негативною інформацією неабиякий. Адже не кожен із стражденних має сміливість самостійно звернутися по допомогу. Про те, як рятує віра людей з психічними розладами, кількарівневу фахову допомогу, поєднання діяльності ієрея та психіатра розповів отець Сергій Кирилюк, лікар-психіатр, керівник-координатор ”Консультативного центру кризових станів, психосоматичних розладів та депресій” при Львівсько-Сокальській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

- Отче, що було першим: лікар чи священик?

Лікар. Це професія, про яку я мріяв. До речі, я мав стати хірургом і в тому часі, як вчився, активно ходив на кафедру хірургії. Тобто я активно готувався бути хірургом, ходив на операції. Але в той же самий момент я відчув, що я зранку заходжу в операційну і вже після трьох операцій підряд я виходив о п’ятій годині і вже не відчував ні тіла, мені вже не хотілось ні говорити, ні слухати, нічого. І тому, коли прийшов час розподілу, я вирішив, що піду в психіатрію, вона мені ближче.

- Чому Ви надалі вирішили стати ще й священиком?

Річ у тім, що поступаючи в духовну семінарію, а у 2006 році я її закінчив, я це робив не для того, щоб бути священиком. А поступав вчитися, щоб якось систематизувати знання про Бога, знання про різні містичні феномени, тому що велике надто засилля інформації тієї в Інтернеті, різні статті в друкованих виданнях. Також з’ясувати: де є місце тілесної хвороби, де є місце духовної хвороби, де є місце душевної хвороби. Яка релігія сама вірна є: чи там римо-католики, чи греко-католики, чи православні. Яка відмінність між цими напрямками є, все це мене цікавило. Зрештою, семінарія дозволила мені систематизувати ті всі речі. Крім медичної освіти та богословської освіти я зараз закінчую своє навчання в інституті психоаналізу, це вже третя освіта. Я вже маю фах лікаря-психотерапевта, тобто і психіатр і психотерапевт одночасно, є напрямок «груповий психоаналіз» та «індивідуальний психоаналіз». І це такий сплав, сплав знань, скажімо так, дозволяє мені знайти до кожної людини свій підхід. Тому що не кожен хоче про Бога говорити, правда? Хтось матеріалістично підходить, треба вміти з тою людиною також поговорити.

- Хотілось би більше дізнатись про реабілітаційний центр. За чиєї ініціативи його створено?

Центр створений зі спільної ініціативи. Безпосередньо це – митрополита Львівського і Сокальського Димитрія з одного боку, з другого боку це є також частково моя ініціатива. Зважаючи на культуру і середовище, в якому живемо, дуже часто люди з психічними відхиленнями потрапляють на прийом до ворожок, до якихось знахарів, які викатують яйця, кажуть, що то пороблено, в результаті відтягуючи момент потрапляння до висококваліфікованого спеціаліста, до лікаря, який би міг чітко кваліфікувати стан, що є в тої людини, та не надаючи адекватної допомоги. Тому очевидно, що якась нормальна координація між первинним виявленням відхилення і маршрутизацією цієї людини по тому напрямку, який він потребує, мала би бути якось оформлена. Ідея цього центру є – маршрутизація людей, які потребують допомоги.

- За якими напрямками працює центр та як виглядає його робота на практиці?

Тут є три ланки. Первинна ланка – то є священик на парафії. Кожен священик, в принципі, знає своїх сталих парафіян. Він знаходить, бо йому розказують різні речі, якісь відхилення в людини первинні чи просто внаслідок звиклої застресованості нашої побутової. Цей священик може відразу на третинну ланку високоспеціалізовану відправити цю людину. Третинна ланка це є кілька лікарів-психіатрів, з них один я. Лікар-невропатолог є і, крім того, маємо декілька психотерапевтів, які можуть надати високоспеціалізовану допомогу як амбулаторно, тобто людина буде приїжджати, так і стаціонарно. І посеред ними, між першою і третьою ланкою, є ланка власне Кафедрального собору. Тобто зав’язка іде на такий певний перемикач. Ви розумієте, у нас в суспільстві є таке поняття, як стигматизація. Стигма то є латинський термін, це означає тавро, яким в Римській імперії таврували рабів – для того, щоб відрізнити від вільних громадян. І тому часто буває так, що парафіянин чи прихожанин не хоче йти зразу до лікаря-психіатра чи психотерапевта, це ж соромно! І соромно, і що там про мене сусіди подумають, що я там попав невідомо куди, і самому перед собою визнати соромно, що щось зі мною діється, я якийсь неадекватний. Тому частина тих людей потребуючих можуть приїхати в собор, в певні дні визначені. У нас, в структурі нашого центру, є ієрей Артемій Бабенюк, який є також начальник канцелярії і тоді вже він видзвонює або мене, або когось з інших. То ми на нейтральній території маємо першу зустріч, де можна, не травмуючи людину додатково стінами, надати якусь первинну допомогу і приблизно зорієнтуватись, що з нею. Чи потребує та людина тільки священика, чи духовного якогось спілкування чи психотерапевта або психіатра.

- Туди можна потрапити без цієї першої ланки? Людина не з парафії?

Телефони в інтернеті є. Можна подзвонити, вибрати до кого: там є чітко вказано, хто де працює, в якому місці надається яка допомога. Суто терапевтична більше надається на вулиці Ольги Бесараб, тому що стаціонарне відділення №2 Психоневрологічного диспансеру – воно психодинамічне, психотерапевтично орієнтоване. Якщо людина наважилася вже піти на первинну консультацію, то дуже часто їй пропонують госпіталізацію. А умови того відділення взагалі є унікальні: клініка створена по типу клініки психосоматичних розладів міста Ульм, Німеччина. В часі госпіталізації на місяць надається 10 психоаналітичних сесій півгодинних безкоштовно. Тобто людині не треба платити, а година психоаналітика в принципі дорого коштує, залежно від рангу та наукового ступеню ціни коливаються дуже шалено. Далі є групова психотерапія. Кожна стражденна людина, яка звертається, отримує 10 сесій півторагодинних – також безкоштовно. Додатково – бальнеологічна лікарня: внизу створено гідромасажні, водні процедури. Душ Шарко, циркулярний душ… Тобто пацієнти отримують комплексну допомогу. Плюс арт-терапевтично: це є піскотерапія згідно Карла Юнга, коли свої несвідомі речі можна відобразити на невеличкій ділянці простору. Це і малювання, і ліпка.

- Власне сам центр коли розпочав роботу? Чи багатьом людям вже допомогли?

В цьому році, на початку березня. Безпосередньо до мене звертаються доволі багато пацієнтів. Їх священики скеровують і це переважно ті, хто вже потребує лікування в умовах закритого стаціонару. Розлади поведінки та психіки. Точну статистику я не можу навести, бо ми маємо закон України про нерозголошення інформації про пацієнтів.

- Ви плануєте якось розширювати роботу центру, працювати за якимись іншими напрямками?

Маю ідею щодо підвищення освіти з психіатричних питань у священиків Львівсько-Сокальської єпархії у нас на кафедрі психіатрії та психотерапії – чотири семестри по три дні (перших два семестри – загальна психопатологія і введення у суть проблеми; наступних два – діагностика, клініка та лікування окремих психічних захворювань). По 4 академічні години у день (разом за рік 48 академічних годин, з них 12 годин – реальне спілкування з пацієнтами). Професор Фільц Олександр Орестович підтримує цю ідею. Зрозуміло, що навчання безкоштовне

- Чи більше людей почало звертатись по фахову допомогу з початком подій на Майдані?

Так, більше. Багато звертались, хто були учасниками на Майдані безпосередніми, тобто такі нативні майданівці звертались по допомогу. З гострими стресовими розладами, як пройшло трошки часу – то з посттравматичними стресовими розладами. Це в часі Майдану, а почалися АТО-операції й дуже багато АТО-бійців.

- Наскільки важко з бійцями? Адже далеко не всі з них визнають, що допомога потрібна. Як багато самостійних звернень?

Частина звертається самостійно, частина за скеруванням командирів та медиків. Працювати дійсно тяжко, тому що для стресових розладів і особливо після травматичних подій, що зараз відбуваються, ми всі зараз маємо травму. Є такі поняття, перше з них – це алекситимія, нерозуміння своїх власних переживань, нових, які виникли зараз, бо вони раніше не виникали, не було таких переживань. Нерозуміння власних емоцій і тому людині бракне вербального апарату, щоб пояснити. Людей буквально треба, як дітей, навчати: що те за емоція, що те за емоція. Щоб воно не трансформувалось там, припустимо, в агресію, що ми також часто бачимо з цими людьми. Друге що характерно для них – це алексифілія. Це означає, що людина розуміє емоції, які переживає, але не хоче про них говорити. Відсутність бажання говорити буквально. І тому докопатися до ядра переживань складно, потребує багато зусиль. Якщо говорити про психотерапевтичну допомогу, то єдина добра допомога – це є відтворення буквально покрокове психотравмуючої ситуації. Щоб людина відтворила в своїй розмові, де вона перебувала, коли їй вперше стало зле. Якщо вона відтворить і зрозуміє, в який момент їй стало погано, їй можна вже адекватно допомагати.

А є ще ж друга категорія, і вона значно більша, людей. які страждають стресовими розладами. Це так звані диванні майданівці та диванні АТО-бійці. Ті, хто дивляться телевізор, отримують не менший стрес і травми, ніж ті, хто беруть участь в реальних подіях. А з ними взагалі тяжко працювати, тому що відтворити покроково місце, де вони отримали травму, неможливо.

- Чи звертаються переселенці, адже їх досить багато є у Львові?

Так, з ними багато працює протоієрей Олексій Виноградов, також він з нашого центру. В нас є каплиця на території психоневрологічного диспансеру на Коціловського, 15а. Його дружина займається волонтерською працею: збирають одяг, ліки якісь необхідні. То він цим і займається, в основному, та ще декілька людей.

- Соціальне служіння – це моральний обов’язок чи власне бажання?

Кожен священик має відчувати межу власної некомпетентності. Це такий термін ближче до менеджменту. Тобто: от де є та межа, коли я за нею не можу більше нічого зробити. І це кожен сам для себе має з’ясувати. Є добрі священики, які можуть, наприклад, денно служити – добре це виходить, мають добру фізичну силу, мають поклик до такого служіння літургічного. Є люди серед священнослужителів, які мають дар бачення нечистих духів і можуть з благословення правлячого єпископа займатись вичиткою, читають особливі молитви. Добре слово допомагає не менше, так що кожен сам для себе має визначитись, для чого він покликаний. Я знав, в принципі, куди я іду – в психіатрію. Я це можу: і можу, і хочу. Мені це подобається, я якийсь внутрішній ресурс маю до того.

- Наскільки допомагає віра саме людям з душевними розладами?

Звичайно, віра допомагає. Безумовно. І я вам скажу, що моє літургічне служіння, що відбувається у третьому відділенні – звершую літургії, акафісти, молебні за здоров’я – має значення. Й сповідаються в мене бійці, немає невіруючих серед них. Ідуть на сповідь ті, хто десять-п’ятнадцять років не сповідались чи навіть жодного разу, хоча я знаю точно, що хрестили. Віра допомагає. У наших безпосередньо пацієнтів, які перебувають в третьому відділенні, з якими я спілкуюсь, ті, хто не ігнорує мою священичу частину, служіння, то легше їм перебігає, швидше вони виходять з тих станів. Депресія в глибині, то насправді: “Бога нема, а я нічого не можу, бо я ниций є”. Такі переживання.

Автор: Дзвенислава Федорчук

Церква.info
за матеріалами Відділу соціального служіння і благодійності

Наш банер

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Статистика

bigmir)net TOP 100

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки:

Пошук

Соціальні мережі

facebookTwitteryoutube

МОЛИТВА

Патріарше розпорядження про молитву за Україну

Останні новини

У Дніпропетровській єпархії відкрито Call-center (Відео)
19 березня 2015 року в медіацентрі «ДНЕПР ПОСТ» відбулася пресконференція «Дніпропетровська єпархія...

Пастирський візит у Львівську психіатричну лікарню
16 березня 2015 року з благословення очільника ЛьвівськоСокальської єпархії УПЦ Київського Патріархату...

В Оратові освятили автомобіль для потреб армії
Настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці смт. Оратів протоієрей Андрій Кук освятив автомобіль...

На Вінничині поховали воїна батальйону «Миротворець» Катрича В’ячеслава
17 березня в храмі святителя Миколая Чудотворця міста Калинівки був проведений чин...

У Дніпропетровську відспівали 16-ох загиблих воїнів
19 березня 2015 року на Краснопільському кладовищі м. Дніпропетровська відбулося відспівування 16ох...

Владика Юліан зустрівся із викладачами та студентами Коломийського педагогічного коледжу
19 березня 2015 року в актовій залі Коломийського педагогічного коледжу відбулася зустріч...

Чергова допомога воїнам АТО від Дніпропетровської єпархії
13 березня 2015 року у п’ятницю з благословення керуючого Дніпропетровською єпархією преосвященнійшого...

Студенти КПБА відвідали літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка
Істинна краса завжди прихована від нас для того щоб побачити її потрібно...

У Тернополі відбулося відкриття виставки "Ікона в українській родині"
17 березня 2015 року у виставковій залі Тернопільського  національного економічного  університету відбулося...

На Рівненщині ще одна громада УПЦ МП приєдналася до УПЦ Київського Патріархату
12 лютого 2015 року у селі Мильча Дубенського району відбулися збори на...